Як керувати співробітниками

Чому структура компанії впливає мотивацію працівників, скільки завдань варто їм призначати як і збільшити продуктивність?

У будь-якій компанії, де працює більше двох співробітників, постає питання про управління. І що більше компанія росте, то гостріше ставиться питання. Як виділити відділи та начальників? Як давати співробітникам завдання, щоб вони працювали ефективно? Як взагалі організувати керування підприємством?

Стилі управління керівника: що це таке, класифікація та як вибрати стиль управління персоналом

Бізнес – живий організм, і щоб він чітко функціонував необхідний комплексний підхід. У цій справі важлива кожна деталь, у тому числі стиль спілкування зі співробітниками. Від того, як керівник спілкується з персоналом, багато в чому залежить якість і швидкість виконання ними своїх завдань.

Універсальної ради який стиль управління персоналом вибрати – авторитарний чи демократичний, немає. Процес цей суто індивідуальний і залежить від багатьох факторів. Сьогодні розповімо про існуючі стилі і те, як їх обирають.
 Хочемо запропонувати для Вас, відео тренінги для керівників, а такж, і всім відомий відео тренінг фвнанси для керівників та не фінансових менеджерів, що проводять, Старожукова Інна Альбертівна, та Немировський Ігор Борисович, бізнес тренери, консультанти з компанії nbc.ua Консалтингова компанія.  

   *** Що таке стиль управління?
Почнемо з азів і розберемося, що таке стиль управління:

Стиль керівництва – це обраний керівником спосіб керування персоналом.

Здавалося б, що може бути простіше: розділяй та володарюй. Але немає. Від того, який стиль управління вибирається в компанії, залежить ефективність всього бізнесу в цілому: швидкість роботи, її якість, плинність кадрів і мотивація персоналу. Адже керівник може приймати всі рішення у бізнесі самостійно, спираючись виключно на свій досвід та знання, а може дати можливість висловлюватися співробітникам та враховувати їхню думку. Або взагалі повністю делегувати цей процес команді.

Так само і відносини всередині колективу можна вибудовувати за різними сценаріями:
– авторитарно, використовуючи батіг та страх;
- Консервативно, манірно відбудовуючись від співробітників;
– демократично, вибудовуючи дружню та неформальну обстановку.

Якщо грамотно підібрати стиль керівництва, то показники компанії суттєво покращаться. Адже коли людині забезпечують комфортні умови для виконання обов'язків, вона набагато ефективніше працює і при цьому не вигоряє.

   Які існують стилі керівництва?
Класифікацій стилів управління – безліч, але традиційно виділяють три основні стилі: авторитарний, ліберальний та демократичний. Такий поділ тісно пов'язаний із іменами трьох знаменитих психологів: Курта Левіна, Ренсіса Лайкерта та Дугласа Макгрегора.

    Кластифікація Курта Левіна
Вивчати лідерство Курт Левін почав у 1939 році. Тоді у його дослідженнях брали участь школярі, які займалися рукоділлям. Їх розділили на три рівні групи, керувати якими поставили керівників із різним підходом. У результаті Левін виділив три основні стилі керівництва:

   *** Авторитарний стиль

Для нього характерні точні вказівки та інструкції від керівника підлеглим, де зазначено завдання, термін та спосіб її вирішення. Такий стиль абсолютно виключає творчість та ініціативність персоналу. Всі процеси строго регламентовані, на кожну дію розроблені інструкції, а рішення ухвалюються виключно керівником. Як правило, цей підхід показує стабільні результати, але збільшує ймовірність плинності кадрів і виключає ймовірність проривного зростання компанії.

До мінусів підходу можна віднести високу завантаженість керівника: всі рішення приймаються за його особистої участі, тому певний момент втрачається оперативність.

Авторитарний стиль управління персоналом характерний для багатьох невеликих компаній, де у співробітників або немає профільної освіти, або недостатньо досвіду для самостійного прийняття рішень. В інших випадках до стилю прилягають, коли виникає необхідність екстрено пролобіювати будь-яке рішення.

 *** Демократичний стиль

При такому підході співробітники мають відносну свободу дій, коли управлінець радиться з командою і бере до уваги думку колективу при прийнятті рішення. І тут керівник не контролює безпосередньо процес, лише результати. Окрім цього, демократичний стиль сприяє професійному зростанню кожного учасника команди.

У ході досліджень Левін зробив висновок, що демократичний стиль керівництва є найбільш ефективним, тому що рівень мотивації співробітників значно збільшується. В результаті в такому колективі набагато вища командна взаємодія.

В результаті демократичний стиль знімає частину навантаження з керівника, але збільшує час ухвалення рішення, тому що для пошуку оптимального шляху команді потрібен час. Найбільш ефективний такий підхід у компаніях із високою мотивацією.

До мінусів підходу можна віднести можливість зривів термінів через почуття зайвої свободи у персоналу. Для того, щоб уникнути цього, штат компанії повинен складатися з по-справжньому досвідчених, активних та амбітних співробітників.

  *** Потуральний стиль

Передбачає повну довіру команді та надання повної свободи дій. У цьому керівник делегує як завдання, а й покладає відповідальність їх вирішення співробітників. За фактом управлінець самоусувається і перемикає свою увагу на інші сфери бізнесу, а команда самостійно ставить завдання, обирає шляхи їх вирішення та встановлює терміни.

Під час експерименту Левіна діти з цієї групи постійно зверталися до керівника за конкретними інструкціями та показали абсолютне невміння працювати спільно. Діяльність супроводжувалася постійними конфліктами. Однак, якщо колектив укомплектований вузькими фахівцями та експертами у своїх нішах, то ліберальний підхід буде дуже ефективним. Як правило, висококласні професіонали високо цінують свободу та простір для дій, тому в такій атмосфері вони розкриваються повною мірою та показують чудові результати.

Повна свобода при цьому стилі може бути плюсом, так і мінусом. У команді мотивованих фахівців вона грає позитивну роль. Але будь-який фактор, що відволікає, може призвести до зривів термінів виконання завдань. Наприклад, якщо в ході виконання основного завдання програміст відвернеться на розробку додаткової функціональності на прохання колег із суміжних підрозділів, то велика ймовірність, що будуть зірвані терміни проекту. Тому завдання управлінця в цьому випадку слідкувати за ходом виконання поставлених завдань та вчасно вносити коригування.

У ході дослідження Левін також дійшов ряду висновків щодо особливостей стилів управління:
- Авторитарний стиль мінімізує агресію всередині колективу, але повністю позбавляє свободи дій;
– демократичний стиль збільшує якість, але зменшує кількість вирішених завдань;
– ліберальний стиль здебільшого зводить до мінімуму мотивацію працювати і вносить розрізненість у колектив.

У результаті Левін зробив висновок, що найбільш ефективний демократичний підхід в управлінні персоналом. Однак він відзначав і особливу ефективність авторитарного стилю управління, при якому керівник може досягти високих результатів роботи. А ось ліберальний стиль управління вчений вважав абсолютно неефективним та навіть шкідливим для бізнесу.

Аналогічну класифікацію через деякий час розробив і Дуглас Макгрегор, який описав свій підхід у книзі The Human Side of Enterprise, де висунув теорію X і Y:
  - X, чи авторитарний стиль. Підхід заснований на тому, що люди за своєю природою ліниві і зовсім не бажають працювати. Саме тому їх потрібно постійно контролювати та змушувати виконувати завдання.

  - Y, чи демократичний стиль. Каже, що люди, навпаки, прагнуть працювати і прагнуть самоконтролю. Тому їх потрібно лише направити у потрібне русло та грамотно мотивувати.

Макгрегор виходив речей, що демократичний стиль управління передбачає розвиток персоналу, але застосуємо над кожної компанії. Вчений зазначав, що з великих компаній, і корпорацій, які виробляють великий обсяг продукції, найефективніший авторитарний підхід.

При цьому психолог стверджував, що вибір стилю керівництва залежить від зрілості співробітників компанії. Незрілі співробітники залежні і потребують контролю. У той же час працівники, що відбулися, не потребують диктаторського управління і здатні самостійно контролювати свій робочий процес.

Ще один психолог, Ренсіс Лайкерт, продовжив дослідження та розвинув ідею Макгрегора. В результаті він виділив стиль управління, який орієнтований на конкретне завдання, а також спрямований на персонал. Ці два протилежні стилі психолог розмістив у різних кінцях однієї осі. У результаті, залежно від розташування показників цієї осі, виділилося чотири стилю керівництва персоналом.