Нормування праці: практичні складності

Нормування праці необхідно у будь-якій організації. Найбільш гостро потреба у ньому відчувається, звичайно, у великих компаніях з високою чисельністю працівників. За допомогою нормування можна визначити реальну потребу у фахівцях конкретної галузі, необхідність оптимізації чисельності працівників, ефективність робочої діяльності співробітників, а також виявити низку інших факторів, наявність яких відіграватиме вирішальну роль у прийнятті складних рішень.

На сьогодні проблемі нормування праці з боку роботодавців приділяється незаслужено мало уваги. При цьому кожна компанія намагається будувати свою роботу таким чином, щоб збільшити доходи, мінімізувати витрати та вирішити інші питання, пов'язані з поліпшенням становища організації. Разом з цим лише незначна частина компаній замислюється над тим, що часто саме неувага до нормування праці призводить до складнощів.

Слід зазначити, що законодавство України не регламентує питання, пов'язані з нормуванням (особливо для комерційних організацій). У зв'язку з цим багато роботодавців часто або забувають про це, або зовсім не знають про його існування. Отже, що ж таке нормування праці та навіщо воно застосовується?
Ми пропонуємо, корпоративні тренінги нормування праці в Україні. Офлайн

Нормування праці служить для визначення необхідних витрат часу на виконання конкретного виду виконуваної роботи і трудомісткості роботи за одиницю часу, на підставі яких розраховується розмір заробітної плати (окладу та доплат, надбавок стимулюючого характеру), а також вартість послуг, що надаються організацією.

За своєю суттю нормування праці є визначення кількості робочого дня, який буде необхідний виконання окремої трудовий функції, за конкретних організаційних і технологічних умовах. При цьому під трудовою функцією слід розуміти завдання, які стоять перед працівником через умови укладеного з ним трудового договору або вимог локальних нормативних актів роботодавця.

Слід зазначити, що нормування праці одна із важливих елементів системи управління персоналом організації. За допомогою нормування праці можна встановити необхідність:
- у підвищенні ефективності використання трудового потенціалу працівників;
- Оптимізації їх чисельного складу;
- інших можливих змін з огляду на специфіку конкретної організації, а також ситуацію на ринку.

Види норм праці.
Основними видами норм праці є:
- норми часу – необхідні витрати часу виконання одиниці роботи одним чи кількома працівниками організації;
- норми виробітку – кількість одиниць роботи, які мають бути виконані в одиницю часу (годину, зміну, рік тощо) одним або декількома працівниками. Норма виробітку обернено пропорційна нормі часу;
- норми обслуговування - це кількість об'єктів, які повинні обслуговуватися в одиницю часу одним або декількома працівниками;
- норми часу обслуговування – це витрати часу обслуговування одного об'єкта (покупця, клієнта чи устаткування);
- норми чисельності працівників – необхідну кількість працівників для виконання передбаченого обсягу робіт за одиницю часу.

Вони встановлюються відповідно до досягнутим рівнем техніки, технології, організації виробництва та праці.
Кращі семінари з нормування праці в Україні, онлайн та офлайн.

Нормування праці та чисельності персоналу.
Під нормуванням праці та чисельності розуміються дії з розробки та впровадження норм, що визначають обсяг трудових витрат та чисельності персоналу, необхідних для виконання тих чи інших робіт. Дані дії необхідні для раціонального управління виробництвом та працею, адже на сьогоднішній день витрати на оплату праці є одними з основних статей витрат та завдяки нормуванню праці компанія може визначити оптимальну чисельність, професійний та кваліфікаційний склад працівників, а також здійснити заходи, спрямовані на найбільш ефективне використання трудових ресурсів.

Застосування систем нормування праці регулюється трудовим законодательством. Статтею України, працівникам гарантується застосування систем нормування праці, що визначаються роботодавцем з урахуванням думки представницького органу працівників чи встановлюються колективним договором. Державне сприяння забезпечується розробкою типових норм праці для однорідних робіт, встановленням правил запровадження, заміни та перегляду норм праці, підготовкою фахівців у галузі нормування праці, покладанням на роботодавця обов'язки встановлювати науково обґрунтовані норми праці. Саме за відпрацювання норми робочого часу та виконання норми праці законодавство гарантує працівникові отримання заробітної плати.

У практиці нормування праці та чисельності використовуються аналітичний, дослідно-статичний та фізіологічний методи.

До аналітичних методів нормування праці належать хронометраж, фотографування робочого дня, метод миттєвих спостережень, метод порівняння за типовими нормами.

Усі види нормування аналітичним методом передбачають розподіл операцій на окремі елементи та їх аналіз. Послідовність дій така:
- операція поділяється на складові її елементи – прийоми, дії, рухи;
- по кожному елементу виявляються фактори, що впливають на його тривалість;
- розробляються доцільні прийоми праці та організаційно-технічні умови на робочому місці (режими роботи обладнання, інструменти та пристрої, що застосовуються);
- розробляються організаційно-технічні заходи, які мають забезпечити використання запроектованих прийомів та методів праці, режимів роботи обладнання, умов праці на робочому місці;
- розраховується тривалість виконання кожного елемента та всієї операції загалом.

До дослідно-статистичних методів нормування праці належать статистичний, дослідний та метод аналогій. Метод ґрунтується на використанні результатів спостережень, лабораторних досліджень та результатів статистичної обробки звітних матеріалів.
Читайте також - нормування праці на підприємстві, навіщо потрібне і як реалізується.

Дослідно-статистичний метод нормування нині застосовувати не рекомендується, оскільки він відповідає досягнутому рівню передової техніки і відповідає завдання подальшого підвищення продуктивність праці. Він враховує зростання технічної озброєності праці, досягнень передової технології, організації праці та виробництва, а орієнтує у разі лише досягнутий і вже перевищений середній рівень продуктивності. Застосування дослідно-статистичних норм спричиняє зрівнялівку в оплаті малокваліфікованої та висококваліфікованої праці. Дослідно-статистичний метод нормування ґрунтується на особистому досвіді нормувальника (майстра, керівника), а також на використанні звітних (статистичних) даних про витрати часу на виконання аналогічної роботи. Цей метод не дозволяє враховувати організаційно-технічні умови виробництва, що поліпшуються. Тому норми, встановлені дослідно-статистичним шляхом, можна використовувати лише тимчасово.

Фізіологічний метод нормування пов'язані з необхідністю регламентації напруги фізіологічних функцій. Метод зумовлений тим, що як перенапруга окремих органів і систем, так і недостатнє їх навантаження несприятливо відбиваються на стані організму та знижують ефективність праці.

Навантаження на організм при праці зумовлене:
- трудовою діяльністю,
- Умовами виробничого середовища.

Реакція у відповідь організму у вигляді його напруги є основною мірою оцінки та нормування трудових навантажень.
Завданням фізіологічного нормування є регламентація діяльності людини, зайнятої різними видами праці, з урахуванням її можливостей та впливу зовнішніх факторів.

Під нормою слід розуміти зону фізіологічних змін, у межах якої зберігаються оптимальна життєдіяльність та працездатність людини. Виділяють два рівні нормування навантаження: граничний та оптимальний.

Гранично допустиме навантаження - це величина робочого навантаження, яка в осіб, які не мають протипоказань до важкої або напруженої праці, не призводить в кінці зміни до перевтоми і при встановленій тривалості робочого тижня протягом всього трудового періоду життя не викликає порушення працездатності та відхилень у стані здоров'я.

Оптимальне трудове навантаження - це величина робочого навантаження, яка в осіб, допущених до цього виду праці за станом здоров'я, не призводить до зміни втоми і забезпечує оптимальну життєдіяльність організму протягом усього трудового періоду життя і збереження здоров'я.

Для визначення фізичної напруги працюючих використовують загальноприйняті методи фізіологічних досліджень.
Критеріями напруги організму під час виконання фізичної роботи є ЧСС, потужність енерговитрат, хвилинний обсяг дихання з урахуванням виду виконуваної роботи (загальна, регіональна, локальна), шкірно-легеневі вологовтрати та відсоток зниження м'язової витривалості. При цьому необхідно мати усереднені дані для групи з 6–10 осіб у віці 18–49 років із стажем роботи понад рік.
Корисна стаття - нормування праці, навіщо це потрібно бізнесу? Тільки практика.  

Гранично допустимим рівнем фізичної напруги при виконанні спільної роботи протягом 8-годинної зміни є ЧСС, що дорівнює 100 уд/хв, при якій помітно не знижується працездатність і продуктивність праці (оптимальний показник - 85-95 уд/хв).

Використовуючи принцип захисту часом, необхідно нормувати тривалість робіт, загальне напруження у яких перевищує певний рівень зміни фізіологічних показників. Так, тривалість операцій, виконання яких викликає збільшення ЧСС до 140 уд./хв, слід обмежувати однією годиною зміну чоловікам і 0,5 години — жінок.

Відхилення фактичних даних фізіологічних показників від рекомендованих величин у бік перевищення є основою проведення заходів щодо зниження трудового навантаження шляхом механізації, автоматизації трудових операцій, поліпшення санітарно-гігієнічної обстановки, раціоналізації режиму праці та відпочинку.

Фотографування робочого дня.
При нормуванні праці та чисельності використовую метод — фотографування робочого дня, т.і. до. даний метод можна застосовувати як до робітників, так і до службовців, керівників та спеціалістів.

Фотографування робочого дня передбачає вивчення шляхом спостереження та виміру всіх без винятку витрат робочого часу протягом повного робочого дня або певної його частини.

Фотографування може проводитись нормувальником або самим працівником (самофотографія). Розрізняють фотографії:
- Індивідуальну, тобто. одного працівника;
- маршрутну, коли ведеться нагляд групою працівників, зайнятих різних участках;
- Бригадну;
- Групову;
- багатоверстатну.

За допомогою цього методу мною було досягнуто наступних цілей:
- виявлено втрати робочого часу, встановлено їх причини та розроблено заходи щодо їх усунення та вдосконалення організації праці та виробництва;
- вивчено досвід працівників, які досягають кращих результатів праці;
- встановлені норми обслуговування обладнання та чисельності робітників;
- розроблено нормативи підготовчо-заключного часу, часу обслуговування робочого місця та часу регламентованих перерв;
виявлено причини невиконання робіт.

До застосування методу фотографування робочого дня мною було вивчено технологічний процес виробництва, організацію робочого місця та його обслуговування, виявлено недоліки у використанні робочого часу.

Фотографія робочого часу складається з кількох етапів роботи:
- підготовка до спостереження, власне спостереження;
- Опрацювання отриманих даних;
- аналіз результатів спостереження;
- розробка пропозицій щодо покращення використання робочого часу та вдосконалення організації праці.
У процесі фотографування робочого дня результати спостережень заносяться до спеціальної фотокартки текстом, індексом або лінією на графіку. Фіксуються всі дії виконавця та перерви у роботі в тому порядку, в якому вони відбуваються фактично.

При обробці фотокарти визначається тривалість кожного виду витрат праці Після завершення спостереження при обробці карти визначається тривалістю кожного виду витрат праці, вказується тривалість часу, що перекривається, проставляється відповідний індекс, передбаченої класифікацією витрат робочого часу.

Далі за результатами фотокарт, зроблених за аналогічними видами робіт, складаються зведені таблиці однойменних витрат праці (підготовчо-заключного часу, оперативного часу, часу на відпочинок та особисті потреби тощо).
Статті з нашого сайту - як продавцям збільшити прибуток на маркетплейсах, розповість Наталія Дегтярьова психолог. А також, обов'язки та функції комерційного директора в компанії, що потрібно знати.